Аналіз статті "Зігнорований шлях: Як зменшити газову залежність України"

на сайті "Новинар" від 29 січня

http://novynar.com.ua/onlinemagazine/economics/52881

Стаття про те, як зменшити газову заленість України, на сайті "Новинар" розміщена у рубриках "Аналітика" і "Економіка". Проте оскільки матеріал містить багато наукової інформації (в ній йдеться про паливно-енергетичний комплекс України, різні види альтернативних джерел енергії та технології їх виробництва), то можна стверджувати, що стаття має також науково-популярний характер. Принаймні саме в контексті економічних та соціальних проблем, в українських ЗМІ дуже часто подається наукова інформація.

Щодо грубих фактичних помилок, то в матеріалі таких немає. Проте структуру статті можна було б змінити, щоб вона читалась легше і цікавіше. Автор розпочинає із екскурсу в історію газових українсько-російських конфліктів і продовжує викладом різноманітної статистики: що із загальної кількості енергетичного споживання у світі 18% припадає на відновлювальну енергетику, що Європейський Союз узяв зобов’язання до 2020 року збільшити виробництво енергії за рахунок ВДЕ до 20%, а в Україні альтернативні джерела забезпечують менш ніж 1% енергетичних потреб країни і так далі. Натомість лише всередині статті автор починає розповідати про цікаві прогресивні технології використання альтернативних джерел енергії, які, на відміну від сухих цифр, справді здатні вразити уяву. Наприклад, що теплову енергію ефективно можна отримувати із тирси, соломи, лушпиння соняшникового насіння, геотермальних джерел, за допомогою використання сонячних колекторів і вітряків. Цікавою є розповідь про село, де усі громадські будівлі опалюються котлом на соломі, однак про це можна прочитати лише в кінці статті. Почати треба було з цікавих технологій, а статистику залишити на кінець або вплітати по ходу. Від половини цифр можна було би відмовитись взагалі.

Окрім того, всі ці технології згадуються досить поверхово, щоб задовільнити природню цікавість читачів. Адже викликає сумнів, чи справді просто спалюючи солому чи тирсу можна отримати той самий ефект, що й від газу. Ні, але якщо спершу цю солому, тирсу чи інші відходи деревообробної промисловості нагріти до певної темпаратури, то ця біомаса розкладається на газ і вугілля (реакція піролізу, процес газифікації сировини). Спаливши ці продукти розпаду, можна отримати ефект у кілька разів більший, ніж просто спаливши тирсу. Цікаво було б перевести ефективність цих технологій у гривні. Наприклад, що одну тисячу кубометрів газу ($360) у спеціальній установці можна замінити на дві тони деревини (400 грн) або певну кількість соломи (600 грн). Економія очевидна!

Зважаючи, що узагальнюючих матеріалів на цю тему досить мало, то стаття подає інформацію досить вичерпно. Однак можна було би згадати також такі важливі технології, як виробництво біогазу із перегною свиней і корів, добування шахтного метану, використання електричного опалення, замість теплового, яке споживає незатребувану електроенергію в нічний час.

У статті зустрічаються поняття, які не пояснюються. Наприклад, не уточнено, що таке відновлювальні джерела енергії, а що таке альтернативні. Це заплутує читача, робить важчим, а тому нуднішим сприйняття тексту.